Дорогі друзі, розповідаю про вчорашню поїздку в зону АТО, підрозділ "Скіф", МВС. Планувалося одне, але не передбачені умови трохи поламали графік. Збиралися виїхати о 3.00 вночі, та забарахлила машина нашого волонтера. Дочекався Саша ранку, машину відвіз в сервіс, там її "полікували" і о 12 годині дня Саша примчав за мною і моїми скарбами. Завантажили вмить, бо все було готове і запаковане, заїхали на заправку (дивіться чек, там є час) і об 12.30 взяли старт на Схід. По дорозі нічого особливого не трапилося, по телефону нас "довели" куди треба і ось ми вже на місці. Хлопці пройшли ротацію, тому, знайомих облич не бачу. Вони теж, трохи розгублені. Кажу, що волонтери, приїхали з допомогою. Відчинили ворота, ми заїхали. Аж тут з чергування приїхав Володя, той, до якого ми їздили під Горлівку ще літом. Все зразу стало на свої місця. Розгрузили машину, все занесли в приміщення, треба ж для фотозвіту. Поспілкувалися телефоном з Андрієм Володимировичем. Приємно було чути цю людину.
Спочатку, розповіла про три тюки (70 пар) штанів під форму, від тієї людини, яку не можна називати, а ще поїхали твої шампуні, пінки, мило, зубні пасти і шикарна пачка чаю! (майже, з мене зростом). Звичайно, шоколадки і печиво. А потім, як завжди, брала в руки річ і розповідала про кожного з вас.
Anna і Лиля, дівчатка, вам велика подяка за шкарпетки, вийшло так, як я і казала, треба і тонкі і товсті в'язані шкарпеточки. Тож, Лілічка, в'яжи, будь-які. Тільки в'яжи! Де-кілька пар залишила строковикам.
Ірочко, ватні штани і бурки теж були як нахідка! Хлопці шуткують, що взуття, хоч одружуйся. А я їх поправляю і кажу, що то "лакові туфлі". Всередені бурок записки з телефонами, обіцяли позвонити і подякувати тій людині, яка їх передала. Светрик і рукавиці залишила малим.
Костюми від nina, викликали овації і бажання мати такі всьому підрозділу. Але їх, поки що, отримали ті, кому вони потрібні найбільше.
Зігрівайки теж хвалили, бо вже такими користувалися. Кажуть дуже "замєчатєльна річ". Якщо повернеться холод, буду замовляти.
Ну і звичайно, цигарки від Анатолія Сиротенко, буря емоцій, бо смалять всі. На моє прохання, хлопці телефонували Анатолію Сергійовичу, обіцяли скласти відгук, бо цього разу, була куплена зовсім нова марка цигарок.
Елена, твої смаколики дуже сподобалися, прянички занесли раніше до комори, а от халву встигла сфотографувати. Все інше добро, крім крупів, я залишила їх для "малих", в коробках, тому не видно.
Потім, я попросила зустрічі зі старим знайомим, зайцем бандерівцем. Принесли. Наталочко, це справді диво. Дорослі чоловіки так його бережуть, тобою подарований талісман. Ну звичайно, пораділи хлопці овочам, фруктам і яйцям.
Гора подарунків стає все меньшою і зникає зовсім. Все. Нам пора додому, бо вже темніє. Хлопці пропонують поїсти, відмовляємося, бо зовсім не маємо часу. Фото на пам'ять, прощання, обнімашки - побажання і в дорогу. Тільки від'їхали, дзвінок, командир питає про пульти. Кажу, це ваші. Та щось не так мене зрозуміли і попросили почекати, поки вони нас наздогонять. Стали з Сашою, чекаємо. Добре, що від'їхали не далеко, на відстань 5 хвилин. Приїхали хлопці, виявляється, вони не зрозуміли, що ми залишили пульти і вирішили, що ми їх забули віддати. Пореготали трохи один з одного, ще 10 хвилин поспілкувалися і роз'їхалися.
Дорога додому була, як завжди, складною. Я сварилася з навігатором (хоча не блондинка), бо він нас весь час кудись не туди заманював. І знову, я бачила янгола. З великими білими крилами. Майхе торкнувся нашої машини, біла сова. Ось і вся розповідь. Поїздка, як завжди, добра і позитивна. Дякую Олександру за теплу дружню атмосферу протягом дороги, довжиною в 600 км. і дев'ять годин часу. Поки була в цій поїздці, знайшла ще один підрозділ "потєряшок", ті, про кого не можна говорити. Розвідка. І їм треба допомога. Наступним постом, розповім детальніше і буду просити допомогу. Їм і тим малим, за яких у мене і досі болить душа.
Хто бажає допомогти нашим захисникам в боротьбі з окупантами і має можливість, скористайтеся Новою Поштою. Адреса: м. Запоріжжя. Склад №9. Леонова Любов. Для гривні, картка Приватбанку 5168 7556 0143 1360 Леонова Любов Олександрівна. Для друзів за кордоном, Liubov Leonova Zaporozhye. Western Union і Money Gram Ukraine. Мої телефони 096 300 65 02, 050 850 55 42. Я на зв"язку цілодобово. Маю надію на вашу допомогу і небайдужість до моєї країни. Давайте творити добро разом. Пам"ятайте, Україна - наша країна! Україна - наша земля! З повагою, ваш волонтер.
Немає коментарів:
Дописати коментар